Студентка 4 курсу медичного факультету Марія Семерез – переможець стипендіальної програми «Завтра. UA» від Фонду Віктора Пінчука за напрямком «Охорона здоров’я». Про свою участь в конкурсі та інші пам’ятні події студентського життя, про те, чому обрала лікарський фах, про навчання та улюблені заняття у вільний час Марія розповіла в інтерв’ю «Медичній академії».
– До конкурсу, що проводиться у рамках стипендіальної програми «Завтра.UA» Фонду Віктора Пінчука, на котрому курсі долучилися?
– Долучилася до цього конкурсу на 3 курсі. Але довідалася про цю освітню програму раніше, при вступі до університету. Зацікавило оголошення про те, що Фонд Віктора Пінчука запрошує студентів 3-6 курсів денної форми навчання до участі у стипендіальній програмі «Завтра.UA» – загальнонаціональній програмі підтримки талановитої молоді. Згадала його знову, коли стала студенткою, а на третьому курсі подала заявку на участь в конкурсі.
– Якими були критерії відбору?
– Серед головних: високий рівень фахових знань, самостійна наукова робота, лідерські, комунікаційні та творчі здібності. На конкурс я подала наукову роботу на тему «Вплив синього світла ґаджетів на зір у час пандемії», представивши результати досліджень, які провела, про зміни в органах зору молодих людей віком від 16 до 30 років. Це моя перша студентська наукова робота. Почала працювати над нею на другому курсі. Пригадую, спочатку було складно. Вагалася, яку тему обрати, з чого почати… Зазвичай класні ідеї приходять перед сном. Так було і цього разу. Обравши тему наукової роботи, звернулася до куратора нашої групи – доцентки кафедри анатомії людини, кандидата медичних наук П.П. Флекей з проханням бути моїм науковим керівником. Парасковія Павлівна погодилася і я вдячна їй за підтримку та фахові поради. Я написала також мотиваційний лист, в якому пояснила, чому хочу стати учасницею конкурсу та надала відгуки про мою участь у соціальних проєктах, волонтерських заходах. Зокрема, я була членом міжнародної молодіжної організації «AIESEC», яка об’єднує активну молодь, що цікавиться культурою інших країн, міжкультурними обмінами та стажуванням за кордоном. Коли навчалася в школі, до нас приїжджали ровесники з інших країн і ми їздили до них, долучаючись до міжнародного волонтерства. Через кілька років завдяки організації обміну візитами побувала в літньому дитячому таборі в Італії, де ми навчали дітей англійської мови. Це було цікаво, пізнавально та для саморозвитку корисно. Нині я – учасниця громадської організації «Ліга студентів Тернопільщини», засновником і президентом якої є Михайло Гавриляк, випускник Західноукраїнського національного університету. Михайло написав гарний відгук про мою роботу в громадській організації, що теж вплинуло на результати конкурсного відбору стипендіатів програми «Завтра.UA». Працюю в команді студентського влогу ТНМУ «Outlook» та є співорганізаторкою онлайн-зустрічей з циклу «Шлях до успіху», де спікерами виступають відомі фахівці-медики, науковці, знані не лише в Україні, а й за кордоном. Чимало з них – колишні випускники нашого університету, як, скажімо, Олег Чабан, Ростислав Валіхновський. Беру участь у доброчинних акціях студентів-медиків і, зокрема, в проєкті «Канікули з Богом», «Миколай про тебе не забуде».
– Як дізналися, що стали стипендіаткою «Завтра.UA»?
– Мені надійшло повідомлення. І це було дуже приємно.
– Ви – тернополянка?
– Народилася в Кам’янці-Подільському, але вже 10 років живу в Тернополі. Закінчила Тернопільську класичну гімназію з високим балом ЗНО.
– Чому обрали медицину як фах?
– У мене батьки – лікарі, тож медична сфера мені не чужа. Обоє свого часу закінчили Чернівецький медуніверситет. Батько Володимир Петрович – ортопед-травматолог. Мама Ірина Олександрівна – офтальмологиня. Змалку я любила слухати їхні розмови на професійні теми й ще в дитинстві вирішила, що теж буду лікарем. Батьки стали прикладом і для мого брата. Олександр успішно закінчив медичний факультет ТНМУ, зараз навчається в інтернатурі. Його спеціальність – отоларинголог.
– Яка лікарська спеціальність подобається вам?
– Наразі є кілька спеціальностей, які мені особливо до душі та які вивчаю з подвійним інтересом, щоб потім вибрати ту, що зацікавила найбільше.
– Старт нового навчального року позаду. Як і літо. Чим воно вам запам’яталося?
– Літо промайнуло дуже швидко, бо чи не весь червень я навчалася – готувалася до іспиту «Крок». 23 червня його склала, але доки не знала результату – напруга не відпускала. Тож справжні канікули розпочалися вже в липні.
– Але «Крок» склали успішно?
– Так. І поїхала з батьками в Туреччину відпочити.
– Нині знову навчання – на першому плані. Як проводите вільний час?
– Прагну розвиватися в багатьох сферах. Школяркою навчилася грати у великий теніс. Після переїзду до Тернополя з тенісом якось не склалося, повернулася до нього вже на першому курсі ТНМУ, коли мої однокурсники й студенти стоматологічного факультету створили гурток великого та малого тенісу. Тепер це знову моє хобі. Інше моє захоплення – музика. В Кам’янці-Подільському відвідувала школу мистецтв, де навчилася грі на гітарі. Потім, у 6 класі, в мене з’явилася мрія навчитися грати на фортепіано. Але батьки не сприймали мого захоплення всерйоз і не поспішали записувати мене в музичну школу. Тоді я сама знайшла викладачку, почала брати в неї уроки й за три роки вже легко виконувала ті ж фортепіанні твори, що й учні старших класів музичної школи. Так моя мрія перетворилася на реальність. Займалася я також танцями: латиноамериканськими, потім – спортивними, а зараз знову в пріоритеті запальні латиноамериканські сальса, бачата.
– Що допомагає досягати успіху?
– Наполегливість, цілеспрямованість. Коли в мене є мрія – стараюся її досягти. Якщо не одразу – то крок за кроком. Наразі моя мета – стати висококваліфікованою лікаркою. Щоб реалізувати її, вступила до одного з провідних вишів України – ТНМУ ім. Івана Горбачевського, де створені всі умови для успішного навчання студентів.
Лідія ХМІЛЯР